Як багато на світі людей,
І життя їх – різноманітне
Хтось щасливий, а хтось
Топиться у власних сльозах.
Дехто не знає, що таке голод,
А дехто може втамувати його лиш вві сні.
Ось бідняк йде по стежині,
Стежина та до лісу веде
І ніхто навіть не знає й напевне не здогадається
Навіщо туди він іде…
Хтось кричить бо не має де жити,
А хтось з перепою горланить пісні.
Несправедливість панує? Нема справедливості?
Усе не так - правда є,
Просто ніхто не хоче набратись сміливості
І сказати «їм» все як є.
«Вони» - хто не цінить і крихти
Все ж дається йому задарма,
Шкода, не знають, можливо і не дізнаються
Що за все відповідь дадуть сповна.
Хтось сумує, що не має їсти,
Сказати б їм, що не у цьому щастя є.
Але не вірять, а шкода
Шкода, не бачать гіршого за бідність
А гірше – то змарноване життя....
Життя без Христа!
Комментарий автора: Гірше за все - жити без Нього. Не пізнати Його любов. Не відчути щастя надії, надії яку Він Єдиний дає нам - надії і водночас твердої впевненості на ВІЧНЕ життя з Ним - самим БОГОМ і Творцем всесвіту, нашим Творцем!
Мария Пономарева,
Винница, Украина
Я верующая и хочу служить Господу всем, что Он мне дал. Мне сейчас 17,5 лет. Покаялась в детстве, крещение приняла в августе 2007 года. Член баптистской церкви "Дом Евангелия", что расположена на ул. Максимовича 3а. Раньше несла служение в хоре, сейчас - в Воскресной школе, в классе, где детям от 3 до 4,5 лет. Люблю Его всем сердцем и хочу, чтобы Он совершал Свои дела и через меня. Это самое большое для меня благословение от Него. Слава Господу за то что Он сделал для меня в этой жизни!!! Бог добр ко мне!!! e-mail автора:hadassah_mary@mail.ru
Прочитано 6386 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 1
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Афганка – Алла Смолина - Андрей Ефремов ...Нет, суеверий и примет особых не было, но в Бога верила. Я с многочисленными служебными командировками рисковала куда более тех, кто не выходил за ворота КПП. Ведь сначала требовалось добраться до аэродрома Джелалабада, потом до Кабула, а затем - Ташкент и это уже, когда моджахеды вовсю использовали стингер, и наш воздушный трафик перенесли на тёмное время суток, без единого огня и только с парашютами. Так что с Богом общалась постоянно. А после войны это общение перешло на другой уровень, более тёплый и доверительный, тогда как на войне молилась чисто интуитивно...
